Кінець листопаду... Дніпро біля Українки з самого ранку втішив щільним туманом, я вже мовчу про морозець – до нього були готові. Але коли і те, й інше перетворилося на якусь константу - незважаючи на жодний результат, відчувала себе дуже щасливою, що живі-здорові-незамерзлі та незаблукані повернулися на базу!!!
Фраза дня: "Здрастуйте, де Українка?" Кілька човнів протягом дня виникали з молока-туману, як примари, і ставили одне й те саме питання. А що ми могли відповісти, коли й самі поняття не мали, де якоримося та джигуємо? Атмосфера перетворилася на щільне полотно, накривши собою нас, наче покривалом.
Кільця – обмерзали ВЕСЬ ДЕНЬ! Нитка на котушці - як наждак від інею, що утворюється постійно (туман допомагав)! І – молоко, молоко, молоко... "Де Українка?"
Але, на диво, при цьому замерзнути не довелося: вітру практично не було.
Неймовірні спогади залишаться від цієї поїздки. Красені - острови всі в білій пелені туману і інею, гриби на островах - як скельця, промерзли наскрізь ... Штиль ... Клини птахів та зграйки чайок , що зрідка пролітають над водою …
