Кілька років збиралася розсадити деякі із кімнатних рослин, що тісняться у маленьких горщиках. Але постійно щось перебивало: то окупація, то зайнятість, то хвороба і лікування, то переїзд.
Але ми вже ніби освоїлися на новому-старому місці проживання. А рослинки так і тісняться у своїх замалих горщиках. Ще й розрослися дітками не на жарт: їх точно потрібно розділяти і висаджувати окремо. Правда, у мене не вистачить підвіконь для такої величезної кількості вазонів... Але то згодом, - можливо, знайду кому їх роздарувати.
Добре, що ще з осені я заготувала землю для розсади. Хоча і на городі можна було б її набрати, адже немає морозів. Але краще - суха, тепла земля, і окремо так само заготовлений торф. Щоб можна було робити грунтосуміш.
Найпершим взялася за смугастого алое. Цей вазончик вражаюче цвіте, причому щороку. Ось яким він був пару років тому:
Тепер маю кілька молодих рослинок, частину з яких висадила до старенької сансевієрії, щоб зробити цікаву композицію. Туди ж пішли рости і інші рослинки.
А ось цей вазончик мені незнайомий. Але він красивий, маленький, і теж сильно розділився на 'діток'. Ось як багато їх вийшло:
І ще одна цікава рослинка, також не знаю її назви. Ці колючі смугасті кульки чудово прикрашають кімнату, а завдяки своїй низькорослості не забирають від вікна світла.
Це все поки що були рослини із розряду суккулентів. Зелені, смугасті, і тільки одна із них - квітне. А ще у мене давно перестала цвісти моя прекрасна лілія, амариліс, або гіппеаструм. Росте та й росте собі гарне соковите зелене листя у горшку, а от цвіту навіть не думає випускати. І вирішила я розібратися, в чому ж тут справа.
Виявляється, я не давала цій рослинці зимового спокою. А без цієї паузи ні про який цвіт можна й не думати. Майже три місяці потрібні амарилісу для закладення квітконосія. У цей час його майже не поливають, і тримають у темному прохолодному погребі чи кладовці. І тільки після цього висаджують у нову землю, ставлять на сонячне вікно, гарно поливають і чекають на квіти. Саме так і я тепер чекатиму. 😊
