Ех, як же мені не пощастило сьогодні вранці! Кілька днів мріяла, що ми всі разом поїдемо до мами у Львів, побачимось, поспілкуємось, нафотографуємо багато сімейних фото. Вся сім'я, крім молодшої доньки, могла сьогодні зібратися за одним столом. Ще від часів КОВІДу це було майже неможливим. А із повномасштабним вторгненням росії 2022 року - дійсно неможливим. І тут раптом у нас випадає нагода зустрітися! Як не скористатися цією оказією? Звісно, їдемо!
Як і домовились, вже о 9 ранку всі були готові в дорогу. Залишалося дати заняття у вигляді великої кістки песику, щоб не вив за нами (а він виє, коли відчуває, що всі кудись далеко їдуть). І - колеса крутяться!
Та не так сталося, як планувалося.
Із самого ранку я відчувала якийсь незрозумілий дискомфорт. Мене неначе обдували холодні потоки повітря, і від цього було якось морозно. Спробувала переодягнути теплішого светра - нічого не змінилося. А відсутність апетиту під час сніданку насторожила ще більше.
Міряю температуру... 38,3!
Все. Приїхала... Куди в такому стані? - Тільки в ліжко...
Прийшлося частину сімейних фото зробити у нас. А інша частина вже прилетіла до мене зі Львова. Тимчасом мій жар та кашель притихли, а прекрасні сяючі обличчя рідних підняли настрій.
Одужаю, і ми обов'язково з'їздимо разом ще раз до мами.
Я дуже за нею скучаю.
І дуже люблю всіх. ❤️
