Дочекалися: настали вихідні дні, а це означає, що можна сміливо йти на наш дивний ставочок рибалити! Чому дивний? - Та тому і дивний, що у будні з вудками сюди приходити заборонено. І влітку теж.
Збиратися почали ще звечора. Перевірила всі волосіні на вудках. Перев'язала деякі мормишки, на які, на мій погляд, має краще клювати окунь. Познаходила в довгих ящиках старі цікавинки-приманки, які навіть називаються незвично: 'гробік', 'бомбочка', 'крабик'. Вкинула у свій ящик для риболовлі, - на всяк випадок.
Перебрала балансири. Вибрала найлегші, бо на мілині балансирити досить важко в принципі, а важкими приманками взагалі неможливо. Адже, підкидаючи вудкою вгору під кригою балансир, ми переслідуємо ціль - щоб він плавно опускався вниз. Коли є глибина метрів зо два як мінімум, тоді ця приманка працює прекрасно. А коли я маю на ставку 70 сантиметрів під кригою, тоді балансир 'падає' неправильно і може тільки налякати окуня чи щуку. А то і взагалі - при підкиданні буде вдарятися об кригу і поламається.
Забігаючи наперед скажу: все це мені не знадобилося. 😁 Але настрій та рибацький азарт підняло!
Не знадобилася мені ця вся 'важка артилерія' тому, що окунь покльовував на голу мормишку. Причому не мілкий. Найбільший клюнув на глибині більше метра. Витягаючи його із ополонки, навіть повірити не могла, що тут така важка риба водиться. 😁
Крига зараз дуже міцна і товста, тому пешнею користуватися вже неможливо і ми взяли бур. Сантиметрів 10-12 поки пробуриш, - рук не чути!
Маленьких окунців ми теж брали. По-перше, для котиків, щоб не сміялися з нас, що риби не зловили. 😄 А по-друге, окунь весь ікряний, навіть маленький. А ікру я дуже люблю, та ще й корисна вона.
В результаті - маю в морозилці гарну мисочку чищеного окуня з ікрою. І тепер це вже не буде напівпорожня сковорідка, як минулого разу. Тепер 'креветок' вистачить навіть для гостей!
