Ку-ку! Давно не писала, але намагаюсь виправитись. Давайте сьогодні розповім ще трохи про себе. Якщо чесно, мій блог перетворився скоріше на щоденник і мені це подобається. А як вам? У вас бувало таке,

Іноді мені здається, що я втрачаю себе. З самого дитинства я вірила в те, що люди не змінюються, проте кожного дня я бачу нову себе. Дивлячись крізь призму мого досвіду, всього того, що я пережила та тих

Ку-ку! Давайте мабуть сьогодні знову поговоримо про мої переживання, а саме мені б хотілося розповісти про те, що чомусь я не можу писати кожного дня. Як би мені не подобалось і не хотілось, я просто не

Ку-ку! Сьогоднішній пост знову вирішила присвятити своїм почуттям та переживання, а саме своїй залежності від музики. Якщо так посудити, то це не найгірший симбіоз, яка може бути у людини, як то паління

Ку-ку! Я тут помітила, що вам сподобався мій останній пост, де я розповідала про свої переживання, то ж думаю, сьогодні продовжимо. Отже, давайте цього разу поговоримо про, як каже мій психолог, глобалізацію.

Ку-ку! Сьогодні я трохи приспущу занавісу та розповім трохи про себе та свої переживання. Я занадто залежна від чужої думки. Мене весь час переслідують думки й переживання, я б сказала іноді навіть

Ку-ку! Слово художник звучить для мене як клеймо. З самого дитинства звідусіль я чую, що я повинна малювати. Моя мама, її мама, її бабуся і так далі до, я сама не знаю до якого, коліна поза основною робою

Ку-ку! Сьогоднішній пост я вирішила присвятити темі безпеки. Спершу розберемося, де і коли особа відчуває безпеку? Мені здається, це явище досить особисте для кожного і вивести одне визначення досить складно.

Всім привіт! Мене звуть Анна і це мій перший пост в ecency. Якщо бути вкрай чесною, я ще не зовсім розумію, чого я хочу від цієї платформи і що саме я буду публікувати, але все ж я тут і ви зараз мене