Нарешті сьогодні наша сім'я змогла виконати останній пункт зі списку обов'язкових зимових розваг. Бо катання на санчатах вже було, у сніжки пограли, зимові прогулянки - само собою, навіть іґлу зробили. Єдине чого не робили цієї зими - сніговика. Щоправда зліпили якось на початку зими за десять хвилин якогось півметрового замориша, але то чудо не рахується 😆.
А от сьогодні сніг був просто ідеальний для ліплення сніговика - мокрий, щільний, який гарно налипав на снігові кулі, які мої будівельники котили по землі. Чоловік вирішив не розтрачуватися на дрібниці і зробити сніговика під свій ріст, а він в нього чималий 😄.
Сформувавши маленьку снігову кулю, Тарас дав її Даринці, щоб вона котила її доки матиме силу, щоб вона також була причетною. Коли куля стала для неї завеликою, чоловік взявся до справи сам, а донечка почала качуляти другу кулю, на тулуб.
Нижню кулю чоловік зробив велетенську, таку, що легко витримала його вагу, коли він зашпортався і впав животом на кулю)).
Даринка, побачивши тата на велетенській сніговій кулі, подумала, що це дуже весело і захотіла це повторити)). Я спостерігала за цим всім з вікна (і робила фото).
Другу кулю зробили трохи меншою, але вона все одно вийшла дуже великою для того, щоб її підняти вручну на таку висоту, то ж Тарас вирішив скористатися дерев'яним щитом, щоб викотити кулю по ньому як по похилій площині. Та навіть з цим щитом це було не надто легко, Тарас пихтів та кректав, навіть Даринка взялася допомагати)). Але титанічними зусиллями другу кулю поставили на місце тулуба та взялися підліпляти, щоб міцно трималася до "ніг".
Потім прокинувся Маркіян, який спав у дитячій, і я побігла до нього, щоб підлюляти і пропустила решту - як ліпили та встановлювали голову. Але я зазделегідь знайшла ніс для сніговика, витягнувши із своїх запасів ялинову шишку)).
Маркіян спати не захотів, то ж ми вдягнулися і пішли надвір, якраз встигнувши на фінальну фотосесію))
Маркіян тут такий же високий як сніговик 😆:
Показуємо "де носик у сніговика")).
Розважилися ми чудово, але сніг був мокрий, то ж у нас скоро промокло все, що могло, то ж ми побігли до хати грітися))