Travel heals. My dream is to travel... At least as much as I used to, 15 years ago. But the topic is long and philosophical. Today, let's go for a walk and forget about all the bad things.
Подорож зцілює. Мабуть я забула про свою мрію і через це зі мною відбувається стільки поганого. Моя мрія — подорожувати... Хоча б як колись, років 15 тому. Але то тема довга і філософська. Сьогодні краще прогуляємось і забудемо про все погане. Йдемо?
Beginning
You can't step into the same river twice. The philosopher said. And you can't be in the same place twice, I added.
First, because the world, planet Earth, humanity is changing.
Secondly, because the specific location is changing. Trees, houses, sculptures are born and die. And people too.
And thirdly, you change. With age, you may become wiser, but also sadder.
I have been to the Goshiv monastery several times. I remember, I described our magical trip in May 2021 with my choir. Then it was fun, carefree. Everything was blooming. My choir still existed, because now everything froze...
The timeline was divided into before and after 02/24/2022. Each of us has such moments, and for Ukrainians all time is divided into before and after the war, or rather a full-scale invasion.
Двічі в одну річку не ввійдеш. Казав філософ. І двічі в одне місце не потрапиш, додала я.
По-перше, бо змінюється світ, планета земля, людство.
По-друге, бо змінюється конкретна локація. Народжуються і вмирають дерева, будинки, скульптури. І люди теж.
І по-третє, змінюєшся ти. З віком може і стаєш мудрішим, але і сумнішим.
Я бувала у Гошівському монастирі кілька разів. Пам'ятаю, як описувала тут чарівну подорож у травні 2021 року разом із моїм хоровим колективом. Тоді було весело, безтурботно. Все цвіло. Мій хор ще існував, бо тепер все зависло...
Вся лінійка часу розділилася на до і після 24.02.2022. У кожного з нас є такі моменти, а для українців весь час поділений на до і після війни, точніше повномасштабного вторгнення.
But let's return to the present.
I have already briefly mentioned our one-day trip on January 1, 2024, but now let's dive into this beautiful place. Maybe there is nothing groundbreaking in it, but comfort and pleasure for the soul can be found here.
The Goshiv monastery is quite old (first mentioned in the middle of the 15th century) and like all holy places is located on a hill.
It doesn't matter what religion you belong to, but you probably noticed it too. All places of prayer are always in mountains, on rocks, on hills, closer to the sun, further from the earth... There is a different energy here.
Але повернімося в сучасність.
Я вже побіжно згадувала нашу одноденну подорож 1 січня 2024, а нині давайте просто зануримось у це гарне місце. Може в ньому немає чогось карколомного чи божевільно гарного, але затишок та насолоду для душі тут можна знайти.
Гошівський монастир доволі давній (перша згадка в середині 15 століття) і як усі святі місця знаходиться на пагорбі.
Не має значення, до якої релігії ви належите, але мабуть ви теж це помітили. Всі місця молитви завжди у горах, на скелях, на пагорбах, ближче до сонця, далі від землі... Тут інша енергія.
We arrived quite early and one of my friends hurried to the church for the Liturgy, since it was a holiday, and the other preferred to explore the scenery and nature... I wanted to be everywhere at the same time.
Despite the fact that it was the middle of winter, it did not smell like snow, on the contrary, it smelled like spring. And there was a show of clouds in the sky. And probably the clouds will be remembered the most from this day.
Ми прибули доволі рано і один з моїх друзів поспішив у церкву на Літургію, оскільки було свято, а інший надав перевагу дослідженню краєвидів і природи... Мені ж хотілось бути всюди одночасно. Але поки маєш тіло, то треба робити вибір.
Незважаючи на середину зими, снігом і не пахло, навпаки пахло весною, а на небі відбувалася вистава хмар. І мабуть саме хмари найбільш запам'ятаються з цього дня.
In the church
The church was crowded, but after the service I managed to take a few shots of the interior.
The church is painted in the traditional Byzantine style.
The apostles who caught a lot of fish are my favorite characters in this church. Their faces are very lively and non-canonical, these bearded men look like characters from a comic book or cartoon. Only today I noticed that the net at the bottom is torn. After all, according to the Gospel, one day, already despairing of luck, the apostles led by Jesus caught a very large number of fish.
У храмі було людно, але після служби вдалося зробити кілька кадрів інтер'єру.
Церква розписана у традиційному візантійському стилі, адже це греко-католицький монастир, в якому поєднані традиції східної та західної церков...
Апостоли, які зловили багато риби — це мої улюблені персонажі цієї церкви. Їхні обличчя дуже живі та неканонічні, ці бородані схожі на персонажів комікса чи мультфільму. Лише сьогодні помітила, що сітка внизу порвана, адже згідно з Євангелієм одного разу, вже зневірившись в удачі, апостоли на чолі з Ісусом виловили дуже велику кількість риби.
The miraculous Goshiv icon of the Virgin Mary is another attraction of the monastery. It survived two fires and did not burn. Many people were healed, so the icon was crowned. The original disappeared during the Soviet time and its whereabouts are still unknown. And here we see a fairly old copy that has the same power. The ornaments hung near the icon are gifts from people who received healing.
Чудотворна Гошівська ікона це ще одна пам'ятка монастиря. Пережила дві пожежі і не згоріла. Багато людей отримали зцілення біля неї, тому ікону коронували. Оригінал зник у радянське лихоліття і досі не відомо його місце знаходження. А тут бачимо досить давню копію, що має таку ж силу. Прикраси повішені біля ікони — це подарунки від людей, які отримали зцілення.
A walk through the territory of the monastery
After visiting the church, we decided to take a walk in the yard and enjoy the strange season, which I can call winter-spring. It was very warm!
Behind the wrought-iron fence, far below, stretches a large village. The Svicha River and its tributaries flow here. The Carpathians are quite close, but the mountains start gradually, and if you look at the village, the hills are behind you.
About 2,000 residents live here.
By the way, the first mention of the village dates back to 1464, so it celebrates its anniversary this year, namely 560 years.
Після відвідин церкви ми вирішили прогулятися подвір'ям і насолодитися дивною порою року, яку я можу назвати зимо-весна. За кованою огорожею, далеко внизу простягається велике село. Тут живе біля 2 тис. мешканців. Протікає ріка Свіча і її притоки. Карпати досить близько, але тут гори починаються поступово, і якщо дивитися на село, то пагорби за спиною.
До речі, перша згадка про село відноситься до 1464 року, отож воно святкує свій ювілей цьогоріч, а саме 560 років.
Meanwhile, another friend called us behind the monastery fence, because he really likes to find strange and wild places in nature. This time, three large stumps from felled trees caught his attention. The place is really interesting. From the edge of the slope, you could see new angles of the surroundings. And in the depths of one of the stumps, you can even hide from the weather. My friend loves this kind of wilderness survival stuff.
Сашко тим часом покликав нас за огорожу монастиря, адже він дуже любить знаходити дивні і дикі місця пригоди, будучи прихильником неоязичництва. Цього разу його увагу привернули три великі пеньки від зрубаних дерев. Місце і справді цікаве. Із краю схилу можна було побачити нові ракурси околиць. А в заглибині одного з пеньків можна навіть заховатися від негоди. Мій друг любить такі речі, пов'язані з виживанням у дикій природі.
Later, I left the boys behind for philosophical discussions to take a walk on my own and experience this place in my own way. In fact, any place on the planet I like to explore on my own.
If I go somewhere as part of a large group and I like it, then other times I try to come back and find my perspective and my pace for the review.
Згодом я залишила хлопців за філософськими бесідами, щоб самостійно прогулятися і відчути це місце по-своєму. Насправді будь-яке місце на планеті я люблю досліджувати самостійно. Якщо я побуваю десь у складі великої групи і мені сподобається, то іншим разом я стараюсь повернутися і знайти свій ракурс і свій темп для огляду. Якщо ви інтроверт, то ви розумієте...
It was noon and the sky was the clearest. The clouds stretched in long strands. The sun beautifully illuminated the harsh world of the mountains, its forests and a town in the distance. Spring. Spring greets me from the future and inspires faith in life.
Був полудень і було найбільш ясне небо. Хмари простягалися довгими пасмами. Сонце гарно підсвітило суворий світ гір, його ліси і місто вдалині. Весна. Весна передає мені привіт із майбутнього і вселяє віру в життя. Як жаль, що навколо стільки смерті...
Literally after 15 minutes, the weather began to change rapidly and the blue sky was only a memory. It will rain.
At the end of the walk, I came quite close to an interesting modern building that appeared a few years ago. I assume that this is a home for pilgrims. After all, thousands of Christians come to Yasna Gora several times a year.
Буквально за 15 хвилин погода почало стрімко змінюватися і від блакитного неба лишився тільки спогад. Таки буде дощ. Синоптики на цей раз не помилилися. Як добре, коли є машина.
На завершення прогулянки я підійшла доволі близько до одної сучасної цікавої будівлі, яка постала кілька років тому. Припускаю, що це дім для паломників. Адже на Ясну гору кілька разів у рік приїжджають тисячі християн. Це є відоме місце відпусту, визначене папою Римським.
This building is very interesting and attractive. So many associations. It is like a castle, and Noah's ark, and a house of elves or something in the style of fantasy... Since the house
is asymmetrical, then the impressions are different from each side :)
A garden with small whimsical apple trees only complements the picture.
I found some photos from my other trip to the monastery (April 2023), although both times the position of the sun was not favorable for taking photos:) It should be done in the morning or before sunset...
It would be cool to describe the building in a community about architecture, but I lack the knowledge so far.
Всередині ще завершуються роботи... Ця будівля дуже цікава і приваблива. Стільки асоціацій. Це і замок, і Ноїв ковчег, і дім ельфів чи щось таке в стилі фентезі... Оскільки комплекс асиметричний, то з кожної сторони враження інші:)
Сад із невеликими химерними яблунями лише доповнює картину.
Я знайшла кілька фото із своєї минулої поїздки в монастир (квітень 2023), хоча обидва рази положення сонця було не сприятливе для фотографування:) Це слід робити вранці або перед заходом сонця...
Може іншим разом я потраплю всередину?
Було б круто описати будівлю у спеціальній спільноті про архітектуру, але поки що мені бракує знань.
The clouds drove us forward... According to the plan, we wanted to get to another place of strength, namely the rock of Dovbush. But that's another story...
Thank you for your visit. If there is an opportunity, visit the Goshiv Monastery on Yasna Gora live. Draw some strength from this place.
Хмари гнали нас вперед... По плану ми ще хотіли потрапити в інше місце сили, а саме на скелі Довбуша. Але то вже інша історія...
Дякую що завітали. Як буде нагода — відвідайте вживу Гошівський монастир на Ясній горі. Почерпніть трохи сили у намоленому місці.
