Весна – це час розквіту та пробудження, це час романтики і нового життя.
Весна - це поезія.
Прививають нам любов до поезії ще з малечку, коли ми ще не вмієм говорити, нам батьки читають віршики; коли ми йдемо до школи, нам на кожне свято (ранок) дають вивчити віршик; в школі ми вичаємо поезію українських титанів Т.Г.Шевченка, Л. Українка, І.Франко, М.Вороний, М.Лисенко, І.Котляревський, Г.Сковорода, О.Теліга, В.Симоненко і інших, і вчимось не лише вивчити, а й вникнути, пройнятись, прожити її. І повірте не кожному дано любити і насолоджуватись поезією. Для цієї любові треба дорости. Мабуть, вона приходить в першим коханням чи сильними почуттями.
Поезія мов стислий роман, в кількох рядках ми можемо відчути настрій поета, його посил, його характер.
В школі я не дуже полюбляла вірші, і зазвичай я дуже погано запам'ятовувала їх.
Але дуже любила співати ), тому більшість віршів покладених на музику я вивчала співаючи їх.
В старших класах, коли в мене з'явились перші симпатії, перша шкільна любов - я вперше спробувала вилити свої почуття в віршах, і інколи виходило досить не погано.
Минуло ще кілька років, і поезія все більше і більше мене захоплювала. Я познайомилась з дуже цікавою творчою особистістю. І якось випадково він мене запросив на вечір поезії. Треба було принести свій вірш і прочитати серед публіки. Там були різні люди, аматори, поети і просто слухачі. Я сказала, що писала вірші дуже давно і не вмію це роботи, але спробую. Ось так народився вірш. Я його не зачитала тоді, бо дуже соромилась.
Нове життя
Слова, слова, слова, слова…
Ті, що несуть енергію у Душу,
Коли мій розум творить голова,
Думкам тверезим я підкорятись мушу.
А я не хочу жити розумом практичним,
Я до сих пір літаю уві сні.
Навіщо це багатство прагматичне,
Коли проб’ється квітка навесні.
З-під криги льодового панцира слабенький
І ніжний пагінець прорветься в білий світ,
Або коли у неньки під серденьком
Нове життя зароджене як квіт
Для світу життєдайний подих
Від Бога сотворенних Душ
Приєднуйтесь до ініціативи 