Я продовжую розповідь про похід в гори, на хребет Мармароси, яку я розпочав минулого тижня. Після короткого відпочинку ми розпочали підйом на гірську рівнину, який пролягав через темний ялиновий ліс. Це був доволі важкий підйом, який тривав приблизно дві години. Якби ми бачили всю висоту гори від підніжжя, тонам би було б трохи лячно ще до самого підйому. Але, я вже згадав, наш шлях пролягав через густий ліс, тому складність цього маршруту ми змогли оцінити вже на горі, коли ми піднялись.
Коли ми йшли через ліс, то час від часу ми знаходили гриби – білі гриби, польські, лисички, а мені вдалося знайти дуже рідкісний гриб – бараньоху або баранячу голову, названу так через її схожість із цією частною тіла цих патлатих тварин. Потім ми приготували ці гриби ввечері, коли зупинились на ночівлю, було дуже смачно.
Коли ми вийшли з лісу на гірську рівнину, ми помітили, що довкола все вкрите густим туманом. Фактично ми просто увійшли в хмару, яка зачепилася за вершину гори. Через це через деякий час наш верхній одяг та спорядження вкрилися дрібненькими крапельками води.
Так, ідучи в тумані, ми дійшли до місця нашої ночівлі. Це був будиночок для пастухів, які там жили влітку, коли пасли своїх овець на полонині.
Проте нас було шістнадцятеро, а в будиночку було лише 6 місць, тому ми встановили ще три палатки, щоб ми всі мали захист від негоди. Про те як ми це все облаштовували у хмарі, я розповім вам наступного разу, а зараз я поділюся з вами, друзі, фотографіями, зробленими в тумані того дня.
