Після того як ми піднялися на хребет Чорногора, ми зробили тимчасовий привал на безіменних скелях. Ми повинні були трохи відпочити після важкого підйому. За час відпочинку можна було не лише відновити сили, але й зробити трохи фото, оскільки довкола була дуже красиво.
Відпочивши, ми рушили далі по хребту, в напрямку гори Піп Іван Чорногірський. Ми мали досягнути цієї гори до темряви, бо вночі досить холодно і ми мали встигнути розбити табір. Мушу сказати, що ми ледь встигли, бо ми вийшли на цю вершину висотою у 2 км вже у сутінках. Вечерю нам довелося готувати, використовуючи налобні ліхтарики. Добре, що у нас були балони зі стисненим газом та спеціальне обладнання, бо на вершині не було жодних дров для того, щоб розпалити багаття.
Ночували ми у руїнах зруйнованої та закинутої обсерваторії Білий Слон, про яку я вже писав раніше, розповідаючи про мій перший похід у гори. Це була непридатна до нормального життя кам’яна споруда, проте ми знайшли одну кімнату із нормальним дахом, тому ми мали захист від опадів, а стіни захищали нас від пронизливого вітру. Ми розчистили ділянку підлоги від сміття, якого там було чимало, і постелили там карімати. На цьому місці ми лягли спати у своїх зимових спальниках. Ми лягли дуже щільно, притиснувшись один до одного. Саме тому мороз у -10 градусів, який був вночі у приміщенні нам не зашкодив.
Вранці ми прокинулися вдосвіта, разом із першими променями сонця. Схід сонця в горах був дуже красивим. А капличка, яка також знаходилася на вершині гори, створювала містичну атмосферу. Також мені довелося поблукати по руїнах обсерваторії і помріяти про час, коли тут можна було глянути у телескоп на зоряне небо. Зараз цю будівлю частково відновили, але там розташовується рятувальний пункт для мандрівників.
Цей пост англійською можна переглянути тут.