У своєму попередньому пості я розповів вам, друзі, про ночівлю у напівзруйнованій колишній обсерваторії на висоті у понад 2 км над рівнем моря. Сьогодні я розкажу про наш подальший шлях по гірському хребту Чорногора.
Отож, після того як ми прокинулись і вдосталь намилувалися сходом сонця в горах, ми поснідали надворі, бо в руїнах обсерваторії пахло не надто приємно. А сніданок на свіжому гірському повітрі був просто шикарний, апетит у кожного з нас був просто відмінний, крім того ми хотіли набратися сил перед довжелезним денним переходом, бо, залишивши один пік, гору Піп Іван, ми мали досягнути найвищої вершини в Українських Карпатах, гори Говерла.
Отож, після сніданку ми вирушили в нашу мандрівку між двома вершинами, вдовж Чорногірського хребта. Наші рюкзаки хоч і стали легшими на декілька банок тушонки, все одного залишалися дуже важкими, але це не заважало нам милуватися величними краєвидами гір і час від часу робити привали.
Цього разу, на відміну від мого першого походу в гори, ми не піднімалися на вершину кожної гори, яка траплялася на нашому шляху, а використовували обхідні стежки (або як кажуть професійні мандрівники, траверсували), тому що день восени дуже короткий, а ми мали встигнути досягнути до Говерли до темряви.
Ми майже встигли, але після короткої наради на саму вершину Говерли, найвищої гори в Україні, ми не вирішили не підніматися, щоб встигнути дійти до хатинки для мандрівників з іншого боку гори, а більшість присутніх були присутні на вершині Говерли по декілька разів. Тому ми поглянули знизу на величні обриси найвищої гори України і пішли далі.
Про нашу ночівлю в екологічному пункті "Перемичка" я розповім вам наступного разу.
Частина 1 | Частина 2 | Частина 3
Цей пост англійською можна переглянути тут.