So, we survived our first night in Bursa. It was really cold and humid in the apartment, we had to keep warm with air conditioning and UFO.
My hubby and I got up early, and while my daughter was occupying the bathroom we were looking for fresh bread and other delicacies for breakfast. There was Carrefour nearby, it opens at 10 am and was absolutely empty on that Sunday morning. At the counter, the cashier girl looked with suspicion at us. Later, I realized why. Before our arrival, the curfew was placed for the whole weekend.
At a family council during a delicious breakfast, it was decided to replace yesterday's unsuccessful ascent to Ulugad by cable car for today's trip there by car. After all, we are on wheels!
However, the wheels seemed to be not very happy to see us in the morning. When trying to move the car unkindly and unpleasantly creaked something like a brake. I checked the handbrake - released. I moved slowly, the nasty creak finally disappeared, and we forgot about it.
Отже, минула наша перша ніч у Бурсі. У апартаментах було холодно і вогко, доводилось весь час грітись кондиціонером і UFO.
На сімейній нараді за смачним сніданком було одноголосно вирішено замінити вчорашній невдалий підйом на Улугад на канатній дорозі на сьогоднішню поїздку туди авутомобілем. Адже ми на колесах!
Виявилось, що колеса не дуже зранку нам раді. При спробі зрушити з місця машина непривітно і неприємно заскрипіла чимось, схожим на гальма. Я перевірила ручне гальмо - відпущене. Потихеньку рушила, противний скрип пропав, і ми про нього забули.
The city was almost completely empty, especially the central part. I only saw the policemen and their cars. We were stopped several times and asked something in Turkish. I put on a mask, lowered the window, said "tourists", "Ukraine" (this word sounds almost the same in their language as in Ukrainian) and showed our passports. And we were passed on.
Yesterday, choosing a route on the map, Nick said: "There is some tree." Since the route could be chosen arbitrarily, we decided to look at it. Well, to be honest, I did not expect SUCH a tree. Just WOW!
Місто було майже повністю порожнє, особливо центральна частина. Я бачила тільки поліцейських і їхні машини. Кілька разів нас зупиняли і щось питали. Я одягала маску, опускала скло, казала "туристи", "Україна" (це слово звучить на їхній мові практично так само) і показувала наші паспорти. І нас пропускали далі.
Вчора, вибираючи на карті маршрут, чоловік сказав: "Там є якесь дерево". Оскільки маршрут можна було вибрати довільний, то вирішили подивитись на нього. Що ж, скажу чесно, ТАКОГО дерева я не очікувала. Просто ВАУ!
Inkaya - Doğu Çinari, Platanus Orientalis
Age: 610
Height: 37 m
Crown Diameter: 53 m
Circumference: 10 m
But no words, no numbers can express the size, and the scale, and the impression and feeling. The streets here are very narrow, the turns are steep, and the ascents are high.
The tree is located at the village of İnkaya, one of the first villages of the Ottoman Empire.
I've never see such an old tree. At least, I don't know anything about that.
Along the way, we realized that driving to Uludag by car is even better. We can drive as far / high as possible. In addition, on the way, we can stop wherever see something worthy. There were many such places!
But first, we have to overcome the way up the hill to the checkpoint, where we pay the entrance fee to Uludağ National Park. It was quite small and depended on the type of car. There is also a free toilet.
Дорогою ми зрозуміли, що їхати машиною на Улудаг навіть краще. Машиною ми змогли заїхати максимально далеко/високо. До того ж по дорозі можна зупинятись там, де хочеться. Таких місць було чимало!
Але спочатку треба здолати шлях на гору до пропускного пунку, де треба заплатити плату за в'їзд в Uludağ National Park. Вона була зовсім невелика і залежала від типу машини. Там же є безкоштовний туалет.
It's funny, in Ukraine, the last snow melted shortly before we left, but we were still happy to see the snow again, LOL. It got more and more as we got closer to the top.
У нас в Україні останній сніг розтанув незадовго до нашого від'їзду, але ми все одно були раді побачити сніг знову. Його ставало більше і більше по мірі того, як ми наближались до верху.
There were several waterfalls along the way. The temperature dropped markedly, the wind rose. My daughter and I put on another jacket under our jackets so as not to freeze. I even regretted not taking my hat.
По дорозі трапилось кілька водоспадів. Температура помітно впала, піднявся вітер. Ми з дочкою одягнули під курточки ще одні курточки, щоб не замерзнути. Я навіть пошкодувала, що не взяла шапку.
Here is it, the top! However, I had to climb up the snow-covered boulders and then dry my sneakers. But for the sake of impressions, we are ready for anything!
А ось і вершину видно. Правда, довелось лізти по засніжених брилах вгору, а потім сушити кросівки. Але заради вражень ми готові на все!
Вздовж всього шляху нам траплялися місця, де можнеа набрати джерельної води. Тому воду з собою можна не брати. Джерельна вода чиста і дуже смачна, проте холодна.
We finally got there! Here on the slopes are ski hotels. Some are completely new, some are still under construction. It seems that this place began to "inhabit" recently.
The wind here is so strong that the car door must be opened with effort, and the hood must be held by hand, because the wind immediately blows it off the head. We go one by one in different directions, everyone takes pictures on their device :) I have two, as always.
Mount Uludag is covered with a cloud. Its height is 2543 m and it is the highest on the entire Anatolia region. In Byzantine times, Orthodox monks lived in caves on this mountain, even earlier - hermits, and even earlier - a terrible boar, the son of the Lydian king Croesus died when hunting it. This is the place.
Нарешті ми добрались! Тут на схилах розташовані гірськолижні готелі. Деякі зовсім нові, деякі ще будуються. Здається, це місце почали "обживати" зовсім недавно.
Вітер тут такий сильний, що двері авто треба відкривати із зусиллям, а капішон треба тримати рукою, бо одразу здуває з голови. Ми розходимось в різні боки, кожен фоткає на свій пристрій :) У мене їх, як завжди, два.
Гора Улудаг вкрита хмарою. Висота її 2543 м і вона є найвищою на всьому півострові Мала Алія. На цій горі у Візантійські часи жили у печерах православні монахи, ще раніше - відлюдники, а ще раніше страшний вепр, під час полювання на якого помер син лідійського царя Креза. Таке от місце.
У 1963 швейцарською компанією була побудована перша канатна дорога, яка сполучала Бурсу і найбільший гірськолижний курорт Туреччини. Її довжина була 4,5 км. Пізніше збудували нову канатку, "доточивши" старий відрізок новим. Зараз довжина її становить 8,8 км, який можна подолати за 22 хвилини, і це найдовша канатна дорога у світі. Все таки шкода, що вона зараз закрита.
We make a small circle and find a complex where you can buy hot tea. A large bus with local tourists had just arrived before us, and they stood in a line to the cafe. We can't drink tea inside, and also we don't want to stand outside in such a wind. The daughter takes another 100 or 200 photos on her iPhone, pretending that she is not cold, and we go back.
Робимо невеличке коло і знаходимо комплекс, де можна купити гарячий чай. Перед нами якраз під'їхав великий автобус із місцевими туристами, і в кафе черга. Але пити чай всередині не можна, а на такому вітрі і не хочеться. То ж дочка робить ще 100 чи 200 фоток на свій айфон, щосили вдаючи, що їй не холодно, і ми їдемо назад.
It would seem that that's all, but no. On the way back we passed a picnic area. On both sides of the road were wooden gazebos and tables with benches. But look down... the ground was all covered with blue and yellow flowers. I was just delighted. We all, even my husband.
These were snowdrops and crocuses. Here they are, enjoy and you!
Здавалося б, оце й усе, але ні! На зворотньому шляху ми проїжджали зону пікніків. Обабіч дороги стояли дерев'яні альтанки і просто столики з лавочками. А на землі... вона вся була вкрита синіми і жовтими квітами. Я була просто в захваті. Ми всі, навіть мій чоловік.
Це були проліски і крокуси. Ось вони, насолоджуйтесь і ви!
But that wasn't the end as well. On the way down, the creaking and squeaking sound we heard in the morning returned. I'm not a car mechanic, but I'm pretty sure there was a problem with the brakes. It did not bode well, because tomorrow we have to overcome about 400 km on mountain roads to the next destination.
In the square near our apartment, we found fast food, which worked late. I didn't want to return to the cold apartment, so we had dinner on the benches nearby. While we were eating, the policemen were walking around us. In the end, they asked something again, and I repeated my Sunday mantra: tourists - Ukraine - passport. There was no one else, only us, and some two of these guys ...
Але і це ще було не все. По дорозі вниз скрип і скрегіт, що був зранку, повернувся. Я не автомеханік, але майже впевнена, що проблема була із гальмами. Нічого доброго це не віщувало, адже завтра до наступної точки треба здолати близько 400 км по гірських дорогах.
На площі біля наших апартаментів ми знайшли фаст фуд, який працював допізна. В апартаменти не хотілося повертатись, то ж ми повечеряли поруч із закладом на лавочках. Весь час, поки ми їли, навколо нас туди-сюди ходила поліція. Зрештою, вони знову щось запитали, і я знову повторила свою недільну мантру: туристи - Україна - паспорт. Більше не було нікого, тільки ми, та ще якісь двоє...
I've noticed that there are a lot of ATMs, in the city center (even if it's not big) you can find them every hundred meters. Although, you can pay by card almost everywhere. I wonder, why do they need cash? A lot of cash.
After ate some food, I decided to write a letter to Avis. Am I a member of the Preferred Club? :D Anyway, I'll get the answer tomorrow, so that's it! See you!
Підкріпившись, я вирішила написати листа до Avis, зрештою я ж не аби хто, а член Preferred Club :D Відповідь все одно буде аж завтра, тож на цьому все! До зустрічі!
Thank you so much for your precious time! I hope it was interesting reading and viewing :) If yes, see you again soon.
If you missed previous parts, you can catch up with me here:
Day 1 | Day 2 |
|---|
Stay tuned,
