Привіт, друзі! Я продовжую публікувати свої невеликі нотатки з враженнями від відвідин Музею науки у Валенсії. Цього разу хочу відійти від детального опису окремих залів і стендів та вийти, так би мовити, «на загальний план».
Будівля Музею науки — саме цього корпусу — здалеку дуже нагадує скелет кита. Величезні металеві балки виконані у формі ребер, і ззовні це справді виглядає вражаюче. Зсередини цього не побачиш, але якщо вийти в головний хол, усе стає зрозуміліше.
Якщо стояти обличчям до входу, то праворуч розташовані три поверхи з різними залами, присвяченими окремим галузям науки, відомим ученим та тематичним експозиціям.
А ліворуч — величезний відкритий простір холу, де теж є чимало цікавого.
Наприклад, у самому кінці холу розміщена експозиція, присвячена історії виникнення велосипедів. Я зробив фото здалеку й планував повернутися, щоб детальніше роздивитися ці експонати — тема мені справді цікава. Але, на жаль, так сталося, що мене покликали, я відійшов і більше туди не повернувся. Тож залишилися лише кілька кадрів із віддалі.
Натомість детально я сфотографував інше — величезну модель молекули ДНК, яка піднімається майже до самої стелі, на кілька метрів угору. Але найбільше вразив мене, без сумніву, маятник Фуко.
Це велика важка металева куля, підвішена на довжелезному тросі під самісінькою стелею корпусу (а стеля там справді дуже висока). Довжина троса має принципове значення, адже саме вона дозволяє наочно продемонструвати головний принцип роботи маятника Фуко.
Суть у тому, що маятник завжди коливається в одній і тій самій площині, не змінюючи її. Але для спостерігача, який стоїть на підлозі, здається, ніби площина коливань поступово зміщується. Насправді ж змінюється не маятник — обертається Земля під ним.
Саме це і є наочним доказом обертання планети. У інерціальній системі координат площина коливань залишається незмінною, але оскільки Земля обертається, для нас виникає ілюзія повороту траєкторії маятника.
Тож маятник Фуко — це простий і водночас елегантний експеримент, який наочно показує:
Земля обертається, а отже — вона не може бути пласкою, як це досі намагаються доводити прихильники теорії «плоскої Землі».
Музей науки у Валенсії:
Геній да Вінчі
Модельєр чи збройний барон?
Секрети Мони Лізи
Як з'являються курчата
Цікаві комахи
Комахи та їхні личинки
Планета Земля
Сузір'я
Марс
Зал безмежного космосу