На них, як і на дітей-осіб з інвалідністю, не звертають уваги. Відвертають обличчя та погляд. Відносяться з відразою і огидою. Це безхатченки😥.
Навчаючись на "Кафедрі соціальної роботи і педагогіки "Університету "Україна" я дізнався, що мобільна (вулична) допомога має пряме відношення до цих осіб. Тому дізнавшись про дати практики – я відразу прийняв рішення, куди поїду. Кожної суботи, небайдужі волонтери спільноти "BEZ ДОМА", проводять годування та надання медичної допомоги безхатченкам на "Залізничному вокзалі" Києва. Спільними зусиллями роблять гарячі страви🍲, бутерброди🥪, солодке🍪 та чай☕. Завдяки цим стравам вдається нагодувати до 200 осіб.
На місці познайомився з "місцевим контингентом". Пані Світлана – несе відповідальність за порядок після обіду, чистоту, збирає сміття, роздає одежу по сезону. Пан Ігор – мав дружину і дітей, сидів за гратами, має маленькі психологічні та розумові проблеми, добрий і щирий.
Кожен з нас може сказати, що ці люди самі винні в своїх нещастях. Але потрібно просто прийти і почути історії їхнього життя. Одні переїхали з інших міст і загубили документи. Других вигнали рідні діти з квартири. Треті залишилися без житла із-за пожежі. Ці ситуації можуть статися з кожною людиною і ніхто не застрахований від поворотів долі. Ми повинні залишатися Людьми, бути добрими і нести підтримку нужденим. Бо без любові до ближнього – ти хмиз без вогню🔥.
