Насправді я люблю збирати урожай. Я про це вже забула...
Цього літа я проґавила моменти посадки та догляду за городиною, якими зазвичай керує мама, а я беру певну участь... Через безкінечні пригоди з котами та відсутність настрою я майже не бувала на городі. Мені навіть не хотілося збирати огірки чи кабачки. І мене лякав цей стан. Бо насправді я люблю в міру попрацювати. Люблю просто милуватися грядками, коли все проростає.
Робота біля землі приносить спокій, розкладає думки по поличках, допомагає жити "тут і тепер", а також розрухує м'язи. Оскільки мама захворіла, то тепер вже не до філософії і на до роздумів... Я просто маю зібрати дещо з городу. Морква виросла гігантська, а буряк малий, бо весною молоде листя гризли косулі з лісу.
Мені завжди підіймає настрій споглядання деяких морквин.
Одна з улюблених робіт — це збір горіхів. Монотонна робота, але дає психотерапевтичний ефект. Тільки обов'язково увімкніть улюблену музику!
Оскільки вересень був сухий, то горішки гарні і теж сухі.
Яблук рвати я не люблю, адже деякі дерева в нас високі (дідусь садив); наші молоді дерева стараємось підрізати і формувати крону, щоб не лізли до неба. Користуюсь таким вже історичним рвачем, заодно і підкачую м'язи.
Коли сонячно, то все дається легко. Але життя тут стає суворим, ночі довгими і все частіше потрібно розпалювати в печі...
Без помічників нікуди. Котам трохи нудно, адже вони не менш теплолюбиві, ніж я.
Мамин кіт уже поїхав до міста і кілька днів тому він захворів. Отож хворіють разом із мамою і це дуже мене мучить. Не можу цього року розслабитися.
А у лісі наразі пустота, ніби його зачарувала антигрибна фея:) Малий мухомор дає надію, що ще щось проросте. Можливо...
Помітила дуже цікаву річ. Ще в середині жовтня (13-14 числа) дерева і в саду, і в лісі майже повністю зелені! Можливо через теплий вересень. І лише за останні два дні почались зміни і все більше золотих кольорів навколо!
Пост був підготовлений на вихідних, які видались трохи шаленими. Як завжди. Отож, написано спеціально для ініціативи Суботній фотодайджест 