Привіт, друзі!
Я все ще є на цій планеті, хоча іноді забуваю про це.
Останні два тижні я займаюся бездомними котами зранку до ночі і це не перебільшення. Мій дім перетворився на міні-притулок. Згадую ті безтурботні дні в селі,коли можна було сидіти під деревом і просто писати та нікуди не спішити...
Я дуже хочу, щоб ця весна принесла перемогу нашій країні і якісь хороші зміни у моєму житті. Я хочу навчитися балансувати між різними видами діяльності. Але то така дуже-дуже об'ємна тема і зараз не час її розвивати. Адже суботній фотодайджест 
У Львові — весна. Друга весна у моєму житті, яка зовсім не приносить радості. Може через війну, може через втому... Але іноді рука сама тягнеться щоб зробити кадр. І тоді переглядаючи фото і ділячись з вами я відчуваю радість. Ось для чого існують фотографії.
Сьогодні побувала на поетичному вечорі Прола, мого доброго знайомого. Дуже дивна і неординарна особистість. Слухачів було мало, тому виступ швидко перетворився у діалог впереміш з химерними текстами Діми.
У бібліотеці, де проходив творчий вечір, також розміщується волонтерський пункт. Там можна купити різні вироби , а також долучитися до плетіння маскувальних сіток. Мою увагу привернули такі картини зі шматків тканини.
Ця мала хуліганка поїхала сьогодні у сім'ю... Хай щастить!
 |  |
Забрала з клініки малого, який втратив очі після важкої хвороби. Попереду в нас ще лікування... Якщо вдасться знайти йому дім — це буде чудо. Але ж дива трапляються.
І ще зовсім трохи весни. Вона як завжди прийшла несподівано. Сильне потепління спричинило швидкий ріст рослин. Таке враження,що одного вечора ми заснули взимку, а прокинулися уже навесні.
