За серіалом "Санкції", погіршенням епідеміологічної ситуації, млявою вакцинацією, окозамилюванням із розмальованими дверми та іншими менш гучним подіями, що відбуваються на арені нашого цирку, промайнула цікава новина.
Вермішель "Мівіна" змінюється. Скоро із стандартного набору для приготування цієї страви зникне пакетик із олією. Як запевняє компанія "Нестле" тепер олія, кажуть що це буде високоякісна соняшникова олія вітчизняного виробника, безпосередньо додаватиметься до складу продукту. Такий хід, за твердженням виробника, має зменшити кількість використання пластику при виробництві на 24 тисячі тон.
А ще має змінитись загальна рецептура вермішелі, зокрема зменшиться кількість насичених жирів та загальний рівень жирності. Також заплановано зробити упаковку, що швидко розкладається у навколишньому середовищі.
От так от, навіть така культова для нашої країни штука як "Мівіна" і та вже змінилась під натиском вимог часу та економіки. А я навіть не знав, що ця торгова марка вже належить світовій корпорації "Нестле". Хоча чому дивуватись, адже не їв її десь із 2008 чи 2009 року. А от коли вона тільки з’явилась у продажу це була така передова страва та ще й дешева, що майже кожен жував її то на перерві в школі, то запарював на обід вдома. Для студентів то була найперша "палочка-виручалочка" у боротьбі із надокучливими голодними покликами шлунку.
Свого часу перепробував всі смакові варіанти які були доступні у моєму провінційному містечку. Найбільше мені подобалась негостра зі смаком яловичини, але її чомусь так рідко завозили до нас. Ще крутою була зі смаком сиру та цибулі. Грибна щось не заходила. А найгидотнішою була креветкова. Які збоченці могли її їсти постійно? Шоком була поява солодкого варіанту. Ото вже був класнючий снек. Особливо з кокосовим смаком. Проте лише у сухому вигляді. Запарена солодка "Мівіна" була не дуже.
Ще пам’ятаю як таку вермішель додавали в салати, запіканки, варили з неї суп. Особливою вишуканою стравою на студентську вечерю була запарена "Мівіна" із покришеною у ній сосискою. Ох як воно йшло добре під пляшку найдешевшого пива "Рогань" із найближчого до гуртожитку кіоску.
Тепер же такі гастрономічні виверти відійшли в минуле. Ми стали їсти трохи більш здорову їжу. Та й сам продукт вже не такий доступний як був на початку 2000-х. З’явились конкурентні торгові марки, винайшли нові смакові поєднання ароматизаторів, в азійських ресторанчиках почали готувати доволі непогану лапшу. Проте ота перша мівіна стала одним із символів справді народного продукту.
Як давно ви її мівіну?
Який смак ваш найулюбленіший?