Бути дитиною

Привіт друзі.
Сонечко рано прокидається й організм також. помітила, що прокидаюсь набагато раніше звичного для себе часу. От сьогодні о 6.40 я вже відчувала себе бадьоро. Лиш є маленький нюанс, коли я встаю з ліжка за мною одразу прокидається Маркіян і "мама, ходи до мене" це вже як заклинання))) З донею, не було такого, вона любила спати довго, і навіть коли я прокидалась, то вона могла спати ще з 3 години. Я інколи хитру і на спину йому кладу м'яку іграшку, так мені видається Маркіян подумаю, що це я. А загалом подумую його переселити в окреме ліжко. З відсутність тата і війною, навіть старша Даринка почала боятись спати окремо. Цікаво як у вас. З якого віку діти спали (сплять) окремо. Я пригадую, що Даринку ми "відселили" приблизно в 3 роки. Я страшно не висипалась. Але для мене це далось важко. Я не могла заснути, бігала перевіряла чи вона не розкрилась, чи не натягнула на себе ковдру. Інколи прокрадалась до неї й могла заснути. Це, мабуть, як один з моментів, коли ти розстаєшся з дитиною. Першим для мене було закінчення грудного вигодовування. Другий, це вихід на роботу. Третє, це окрема спальня. Ось так нас життя помалу готує до того, що настане час і діти виростуть і покинуть дім.

Я інколи втомлююсь. Жартома кажу, що розробникам гаджетів потрібно додати функцію, яка б могла порахувати, скільки разів в день прозвучало слово "мама"😜. Хоча розумію, що з часом все менше буду його чути. В порівнянні між хлопчиком і дівчинкою, то бачу в моєму випадку, хлопчики більше потребують мами. (або ж це через відсутність тата вдома) Але діти є дітьми і вони потребують нашої опіки, любові і нас фізично і емоційно. Бо спогади житимуть у їхніх серцях і в час від часу їм, навіть дорослим захочеться притулитись до мами і тата.