Привіт, друзі! Вчора у нас нарешті дійшли руки пересадити ґрушпан (це місцева назва, це кажуть у певних регіонах букшпан, а правильно самшит), який ріс у свекрухи. Тарасова мама вже давно казала, що він сильно розрісся у куточку за теплицею у неї на подвір'ї, але все то не було часупересадити той вічнозелений чагарник, то забувалося.
Звідки в неї взялося стільки саджанців ґрушпану? Ну, щороку його гілочками у нас прикрашають великодні кошики, які несуть до церкви освячувати, а потім свекруха просто встромляє ці гілочки у землю і вони в переважній більшості приживаються. А оскільки за багато років (самшит росте дуже повільно) гілочки все ж виросли і перетворилися в чималі кущики, то їм стало тісно у невеличкому куточку.
То ж Тарас взяв лопату, тачку та поїхав викопувати ґрушпан. Привіз, а тоді ми почали думати, де їх посадити. Три найбільших вирішили посадити біля тераси. Чоловік викопував ямки, Маркіян йому допомагав 🙂. Я ж обрізала зайві корінці, щоб краще прижилися, а ще гілочки.
Ще кілька менших кущиків посадили біля оцтових дере, на насипній землі біля в'їзду на подвір'я, а зовсім два малі та просто гілочки я просто повстпромляла під паркан, зробила такий маленький розсадник, потім, якщо приживуться, можна буде пересадити, куди треба.
Після пересадки всі самшити треба щедро полити, щоб мокра земля гарно обліпила корінці і кущики гарно прижилися.
Ось такий у нас був сімейний суботник))