Привіт, друзі. Хоча свіжий сніг випав ще вчора, сонця тоді не було, тож такої краси не вийшло побачити. А сьогодні — зовсім інша справа. Сніг ще не встиг посіріти чи злежатися, навпаки — залишався білим і пухнастим. У поєднанні з сонячною погодою та яскраво-блакитним небом усе це виглядало справді дуже красиво.
Попри те, що сонце добре пригрівало темні поверхні й там сніг уже танув — на дорозі, на асфальті, — в повітрі тримався мороз. Тож було холодно, але водночас по-зимовому гарно. Власне, до цього я й веду: красиво, хоч і холодно.
Сьогодні я їздила у сусідній населений пункт по справах, треба було пройтися по магазинах, і дорогою звернула увагу на цю зимову красу. А ще мені впала в око жовта поштова скринька — здається, вона й досі функціонує. Такі скриньки колись стояли буквально на кожному кроці: можна було вкинути листа й бути впевненим, що він дійде до адресата.
Зараз, по-перше, листів майже ніхто не надсилає, а по-друге — і пошта вже не та. Попри всі її ребрендинги, поштовими сервісами нині користуються переважно для посилок, а не для листів. Листи тепер електронні, або ж люди спілкуються в месенджерах.
Звісно, Укрпошті дуже далеко до Нової пошти, яка давно стала лідером: її відділення працюють майже в кожному магазині за франшизою. А Укрпошта ще й має, м’яко кажучи, бикуватого генерального директора, який дозволяє собі хамські висловлювання на адресу жінок. І це при тому, що більшість працівників Укрпошти — саме жінки. Виглядає так, ніби їх там просто не цінують.
