Ось і минув перший тиждень весни. Як я писала в попередньому дописі, весняні квіти — проліски й підсніжники — у мене вже цвітуть. Але це не скасовує того, що все ж таки це тільки перші дні весни. Майже щоночі й щоранку землю вкриває мороз. Не надто сильний — лише кілька градусів, але він нагадує, що березень — перехідний місяць між зимою та весною.
Березень дуже мінливий. Погода в ньому теж: може бути і тепло, і холодно, і дощ, і навіть сніг. Тож очікувати можна всього. Поки що ранки в нас сонячні, вкриті інієм і по-своєму життєрадісні… Доки не відкриєш новини.
На жаль, сьогодні знову атаки на наші міста — Київ, Запоріжжя, Харків. У Харкові знову влучання в багатоповерхівку, багато загиблих, серед них, на жаль, і діти.
Емоції, які колись були дуже гострими, з часом трохи притихли — неможливо постійно жити на піку болю та люті. Але щоразу, коли стається щось таке, ненависть знову спалахує.
На жаль, війна триває, і можливості швидко її завершити поки що немає. Тож тримаємося, друзі. Ми вистоїмо. І обов'язково помстимося. А поки вшановуймо загиблих щоранку хвилиною мовчання, це найменше і найлегше, що ми можемо. Але це дуже важливо.
