Привіт, друзі! Рада бачити всіх після тривалої паузи 😊
Останнім часом у мене зовсім не було часу на дописи в Hive.🤪 Вибачте за каламбур, але час зараз — надзвичайно цінний ресурс, і його постійно бракує. Робота, діти, ремонт, весна, сад, город — усе навалилося одночасно, тож якось так склалося, що на дописи просто не залишалося сил і часу. Та й мотивація, якщо чесно, теж не надто сприяє: виплати зараз невеликі. Але, мабуть, я б усе одно писала, якби мала більше вільного часу.
А тепер — до теми, про яку хотіла сьогодні розповісти: День матері та футбол 🙂
Мій старший син ходить на футбол уже приблизно дев’ять місяців — десь із серпня. І нещодавно в батьківському чаті тренер запропонував провести турнір до Дня матері. До Дня батька вони таке організовують уже кілька років, а от для мам це був перший раз.
Чесно кажучи, коли я поставила свій плюсик у голосуванні, то була першою і довгий час — єдиною охочою 😅 Я вже навіть подумала, що більше ніхто не зголоситься. Але згодом назбиралося кілька мам. Серед них, до речі, була й мама тренера — жінка вже поважного віку, але вона чесно відіграла один тайм тривалістю 10 хвилин. За це — моя величезна повага. І самому тренеру теж респект за організацію й за те, що запросив маму.
Сам «турнір», звісно, — це трохи гучно сказано 🙂 Але було дуже тепло й атмосферно.
Спочатку ми грали мами проти мам: формат 5 на 5, два тайми по 10 хвилин із перервою. Матч завершився нічиєю, а потім були пенальті — і там теж, можна сказати, перемогла дружба 😄 Голів загалом було небагато, бо ми всі були дуже чемні й обережні. Намагалися нікого не штовхати, не збивати.
Чоловіки, включно з тренером, які прийшли нас підтримати, чесно з нас сміялися. Казали, що коли грають батьки, то там крики, емоції, лайка й мало не бійки, а ми — сама ввічливість 🙂
До речі, мій чоловік теж прийшов мене підтримати разом із Маркіяном, який пізніше грав, а також із молодшим сином і донькою. Було дуже приємно відчувати підтримку сім’ї.
Потім ми вже грали проти своїх дітей. Ми трохи відпочили після першої гри, а тоді вийшли на поле проти малих футболістів. Звичайно, там були не лише наші діти, а й старші хлопці з інших груп. Загалом мам зібралося десятеро — це небагато, враховуючи, скільки дітей ходить на футбол, але я дуже рада, що все ж вдалося організувати такий захід.
Після матчів тренер із хлопцями привітали нас: кожній мамі подарували по троянді, а ще вручили символічні медалі. Потім було невелике частування — вода, фрукти, солодощі, цукерки. Дуже приємна атмосфера.
Щодо моїх вражень — мені справді сподобалося. Чи було важко? Та ні, ми ж грали небагато. Хоча було доволі спекотно. Інші розповідали, що торік на День батька стояла взагалі страшенна спека, тож нам ще пощастило.
Але навантаження я все ж відчула 🙂 Мабуть, більше через те, що ми йшли на поле пішки й назад теж поверталися пішки. От коли вже дісталася додому — тоді зрозуміла, що втомилася. Бо навіть ті пів години біганини для мене — це вже серйозне фізичне навантаження 😄
Але я дуже рада, що взяла участь. І вважаю, що такі заходи справді потрібні. Вони дуже зближують і дітей, і батьків, і створюють ті теплі спогади, які потім залишаються надовго ❤️
