Вже багато років у нашій сім'ї живуть собаки. Ні, не по дві-три, але одна завжди була.
Так і зараз: нашому Хенку восени буде вже 7 років.
Але за все життя я не зустрічала більш безстрашного та відповідального цуценяти, яке у нас зараз на перетримці. Це Бона, Сорбонна якщо по-серйозному. 😁 Насправді вона за три тижні перебування у нас своєю поведінкою вразила настільки, що у мене виникла думка написати сценарій для мультсеріалу.🙂 Але, на жаль, сценарист із мене - ніякий, тому зафіксую хоча б один випадок тут. Можливо, спільноті сподобається безстрашна і турботлива Бона. 🐕
Вночі почалась буря. Пориви вітру гнули наповнені ще зеленими яблуками гілки. Небо щосекунди розривали блискавки. Грому спочатку навіть не було чути. Потім почалася злива.
Звісно, я би всього цього не побачила, бо міцно спала. Але.
Ми тільки вчора зробили для нашої підопічної заляканої собачки вольєр, залишивши її там вперше ночувати.
Хенк наш страшенно боїться грози і сильного вітру. Він дуже нервує у вольєрі, навіть у будку не ховається. Стрес у собаки.
А маленька підопічна Бона ночує з нами в хаті. Міцно собі спить до самого ранку і ніколи нікого не тривожить. Але в цю ніч було інакше...
Бона почала голосно скавуліти. Цим самим розбудила мене.
Піднімаюсь із теплого ліжка. Накидаю на себе светрик і виношу маленьку на вулицю. Подумала, що вона проситься в туалет.
А на вулиці ж..... ОГО! Який светрик, треба куртку і штани одягати. Холодно, вітер і злива.
Але не до штанів мені стало, коли побачила бідного переляканого Хенка. А ще не до курточки теж, бо наша залякана Ася просто скавчала і бігала кругами по своєму новому вольєру.
Хенка швиденько ховаю у підвал. Він там пережив вибухи і обстріли під час окупації, і тільки там може заспокоїтись.
Асю випустила погратися з маленькою Боною, а потім дала їй смаколика і знову закрила. Бо буря трохи стихла.
Забираю Бону і йду в хату спати.
Але вже через півтори години Бона знову голосно скавчить.
Встаю. Куртка і штани, ага, обов'язково. Йдемо надвір із цуценям.
А там - знову гроза. Ася у новому вольєрі одна, Хенк у підвалі. Підтримки, яку вона відчувала від нього, поруч немає. От і заплакала собанька від нового грому та блискавок...
Забираю обох підопічних до хати. Все, занавіс. Спимо як немовлята до самого ранку. Страхи і бурі залишились за вікном.
Так от як так може бути, щоб маленьке цуценя, в якого ще немає жодного дорослого зубчика, розбудило мене заради спасіння її компанії? Боні всього-то місяці чотири, а вона виручає старших за себе собак. Бо почула, що їм погано.
Рятувальниця Сорбонна. Маленька невгамовна собанька, єдина із трьох, якій грози і бурі не страшні.
Вірю, що Бона потрапить в надійні руки. Зараз проводимо із волонтерами активну піар-кампанію з її прилаштування. Поки Сорбонна не встигла надто сильно прив'язатися до нас.
