Минулого року в цю пору у мене вже було заготовлено кілька порцій пастили з яблук. А цьогоріч я приготувала її вперше.
Причина криється в тому, що наші яблуньки кілька років росли самостійно, без догляду. Бо ніхто в цьому домі не жив. І коли ми переїхали сюди минулого літа, то дуже багато яблук просто опадали з дерев. І щоб не викидати все підряд, ми вибирали найціліші з них. І робили пастилу.
Догляд за деревами за рік приніс позитивний результат: яблука стали крупнішими, вони не мають парші і майже не вражені плодожеркою. Тому міцно тримаються на гілках і спокійно дозрівають.
Звісно, деякі яблучка таки падають на землю. Але це незрівнянно менша кількість, ніж була колись. Їх ледь вистачало нашому песику поїсти, бо Хенк обожнює яблучка.
І тільки після кількох днів, коли панували сильні вітри, яблук насипалось трохи більше. Назбиралося майже на повноцінну нашу порцію пастили, - чотири пластини.
Не заглядаючи в книги рецептів, підготувала яблука до варіння. Але як потім вияснилось, - забулася почистити шкірку. На цих сортах вона надто груба. Через це і блендер не хотів нормально перемелювати проварені шматочки яблук, і потім висохлі пластини були всі з дірочками, які утворилися через 'стягування' фруктової маси при сушці. Із чищеними яблуками у мене ніколи такого не траплялося.
Але, незважаючи на це, сама пастила вийшла пружною, сухою і смачною. Тому без сумнівів завтра запакую її разом із вже давно заготовленою вишневою та сливовою, і відправлю улюбленим внукам!
