Сьогодні вівторок, а я писатиму про гриби 🙂. Звісно, #fungifriday чудова ініціатива від 
Отож, в суботу ввечері зателефонував мені двоюрідний брат дружини, який є ще більш затятим грибником, ніж я (не думав колись, що таке може бути) і запитав мене, чи не хочу я поїхати по гриби. Бо він дуже хотів поїхати і обдзвонив з десяток приятелів і всі з різних причин відмовилися. Я, власне, хотів би назбирати грибів і саме про це думав, але не дуже мені хотілося їхати у наше грибне місце у Старосамбірському районі, бо їхати далеко і щоб туди рано потрапити, треба ще раніше прокинутися. Врешті я погодився і ми домовилися, що в четвертій ранку Роман буде в мене. Ну, непогано, за чотири години можна виспатися (ввечері ми ще дивилися фільм з дружиною, чудовий, до речі "Друге життя Уве"), але ж ні, вночі зі мною трапилася історія, достойна окремого поста - я воював з мишею, яка якимось дивом забігла у будинок, і я зовсім не виспався, бо мій напарник приїхав ще й на двадцять хвилин раніше. Але в шостій годині ми були на місці, біля лісу.
Спочатку я думав, що цього разу ми приїхали даремно, бо гриби якщо і були, то переважно гнилі або червиві. Але потім справи налагодилися, спочатку в Романа (був момент, що в мене один біляк, а в нього двадцять 😆), потім і я почав збирати. Мабуть все ж справа в освітленні, бо я вже замислювався над тим, що рано-вранці я дуже мало грибів знаходжу, не бачу їх просто.
Були місця, де ми знаходили цілі сімейки. Тільки, на жаль, дуже багато з них доводилося викидати, бо гриби були непридатними до використання - дуже червивими чи м'якими і з неприємним запахом. Літні гриби загалом дуже червиві, тому багато-хто не збирає літні білі, лише восени. Та ще й влітку дуже спекотно. Я теж не дуже люблю влітку їздити через спеку, але якщо лише спека, як цього разу, то це терпимо, бо в лісі тінь і прохолодно. А от минулого разу була справжня задуха, я вже писав, що це як у джунглях було.
Були й лисички (багато), маслюки і козарики (менше).
Поїздка вдалася, я привіз повне пятнадцятилітрове відро і то гарно запаковане, бо лисички заповнили всі проміжки, Ромко повну торбу. Але в лісі ми провели понад шість годин, маршрут зовсім нерівнинний і ще п'ять годин дороги, трохи важко, особливо, коли майже не спав. Але емоції та самі гриби того варті.
Але я повторюся, що гриби літні, то ж не зважаючи на попереднє сортування в лісі, вдома при чистці також довелося багато викинути, то ж останнє фото стало не таким ефектним. Результат чищення можна поглянути в дописі дружини.
Зараз, коли я пишу ці рядки і голова тріщить від переміни погоди, кажу собі, що поїду так далеко вже восени, але хто-його зна насправді 😉.