Привіт, друзі! Час, мабуть, мені перейменовувати з фотодайджест суботнього на тижневий, як ви гадаєте 😉? Бо я коли обирала день для свого тижневого огляду у фотографіях чомусь не взяла до уваги той факт, що субота - дуже насичений та важливий день, впродовж якого дуже багато треба встигнути, особливо влітку. І в кінці цього дня іноді втомлюєшся настільки, що в тебе думка тільки одна - доповзти до ліжка і впасти туди)). Але в нас не існує правил, тож суботній фотодайджест легким правилом руки перетворюється на недільний, а то й понеділковий 😆.
Сьогодні я скористаюся одним лайфхаком, а точніше Тарасовими постами, які він писав щодня, викладаючи в них зовсім свіжі враження від прожитого дня, бо більшу частину цього тижня ми провели в горах та в дорозі разом.
Отож в понеділок ми поїхали з дому, добралися до Татарова і оселилися в приватній садибі "Дикий мед". Про це, а також про пішу прогулянку до водоспаду Гук ви можете прочитати тут.
Від себе додам, що мене водоспад дуже вразив. Це справжнє місце сили, яке демонструє на практиці як працює приказка "Вода камінь точить". За тисячі, а можливо і мільйони років вода просто пропиляла собі русло в товщі скелі і це вражає.
День другий. Це, мабуть, найцікавіший та найбільш насичений день нашого відпочинку. Ми запланували підйом на полонину Хом'яків та, якщо пощастить, підйом на саму гору Хом'як. Та, як ви вже знаєте, мої сили вкрав сам підйом на полонину і, прикинувши те, що нам треба буде повертатися назад, я сказала Тарасові, що на гору піднімуся іншим разом, а зараз краще просто прогулятися полониною та прогулятися просто неймовірними краєвидами. Він погодився з моїми аргументами, тим більше, що на Хомяку він уже був.
Дорога донизу зайняла дуже багато часу, тому моє рішення не підніматися на Хомяк було виправданим, ми вийшли вниз близько восьмої години і пішли повечеряти до ресторану "Куфер" з дуже лояльними цінами та неймовірно смачними стравами.
Насправді так багато подробиць просто лишаються ще не описаними, купа вражень та емоцій зафіксовані у фотографіях та в пам'яті, то ж все обов'язково знайде відображення у постах, моїх чи Тараса (швидше за все 😄), а зараз у нас все таки фотодайджест, то ж погнали далі)).
На третій день ми запланували автобусом махнути на Буковель і поплавати в їхньому штучному озері, але погода зіпсувалася, пішов дощ, про що мій чоловік написав дещо песимістичний пост. Звісно, ми тоді обоє були пригнічені, бо Росія ракетами атакувала Львів і свої переживання я також описувала, щоправда коли вже приїхала додому.
Але того дня погода все ж дала нам шанс погуляти і розвіятися, дощ до вечора перестав падати, то ж ми вирішили піти на полонину Залім, вказівку на яку ми побачили, коли здійснювали прогулянку до водоспаду Гук. Писало, що це "Еко-маршрут" та описувалися локації, які там можна побачити. Проте, коли ми туди прийшли, виявилося, що вхід платний, 40 грн з людини, бо це приватна територія кількох місцевих мешканців, які об'єдналися докупи зараз такого ось туристичного бізнесу. Ціна ніби невелика, тим більше, що там справді можна побачити гарні краєвиди і там є чудові локації для фотографій в Інстаграм (ви не повірити як багато людей це приваблює), наприклад величезна гойдалка на першому фото 😊, але було б чесно про це попереджати.
Перебування на полонині Залім також заслуговує окремого поста, але ось кілька фото звідти:
Наступного дня після сніданку ми спакували наша рюкзаки і пішли на автобус до Івано-Франківська. Ось це фото показує, що самі Карпати наче не хотіли нас відпускати:
З Франківська до Львова ми дві години їхали поїздом, потім трамваєм, і зрештою маршрутка нас доставила додому. Така дорога нас втомила, але душ змив дорожну пилюку і частину втоми, то ж того вечора ми ще змогли обірвати вишні.
Наступного дня ми поїхали до моєї матері, щоб забрати дітей, але не одразу, день ми ще там побули і допомогли мамі з деякими справами в саду, а наступного дня ми ходили купатися на наші місцеві стави .
Вчора мій невгамовний чоловік в четвертій годині ранку поїхав на гриби, ми ж дітьми відіспалися, але це не врятувало мене від подальшого болю голови, зате врятував Тарас, коли приїхав, зробивши мені масаж 😚. Залишок дня ми присвятили чищенню грибів і подальшій обробці, бо ж грибів було чимало 😉.
