Чесно кажучи, я ніколи не думав, що моя любов до запеченої риби та мідій у вершковому соусі одного дня змусить мене з підозрою вглядатися в тарілку. Але життя — штука іронічна. Нещодавно я натрапив на новину, від якої мої власні очі, м’яко кажуть, дещо округлилися. Виявляється, вчені знайшли прямий зв’язок між вживанням морепродуктів та досить неприємними, стійкими проблемами з очима. І це не просто тимчасове подразнення, а щось набагато серйозніше, що може залишитися з вами надовго. Знаєте, це те почуття, коли ти просто хотів отримати порцію омега-3, а натомість отримав квиток на «абонемент» до окуліста.

Коли я заглибився в деталі дослідження, то зрозумів, що мова йде про специфічний вірус, який буквально «подорожує» по харчовому ланцюжку. Ви тільки уявіть: десь у глибинах океану плаває щось мікроскопічне, що згодом опиняється на вашій виделці, а потім вирішує оселитися у ваших слизових оболонках. Це звучить як сценарій для дешевого голлівудського трилера, але реальність, як завжди, виявилася куди прозаїчнішою і водночас тривожнішою. Ми звикли вважати дари моря вершиною здорового харчування, таким собі еталоном чистоти та користі, але, схоже, океан вирішив повернути нам наші борги у досить специфічній формі.

[Source](https://images.pexels.com/photos/2827263/pexels-photo-2827263.jpeg) Особисто мене завжди трохи напружувала ця сучасна тенденція до появи нових і нових хвороб. Здається, тільки ми розібралися з одним «сюрпризом», як за рогом уже чекає інший. У цьому випадку дослідники вказують на те, що вірус викликає тривале запалення, яке важко піддається стандартному лікуванню. Ви можете капати очі тижнями, грішити на алергію чи втому від монітора, а виявляється, що причина — у тій самій пасті з креветками, яку ви замовили минулого четверга. Це змушує задуматися: а чи справді ми контролюємо те, що потрапляє в наш організм? Ми ж навіть не бачимо цих ворогів без мікроскопа, а вони диктують нам, як ми будемо почуватися наступні пів року. Мене часто запитують друзі, чи не став я параноїком після того, як почав так багато читати про медицину та екологію. Я відповідаю: ні, я просто став уважнішим. Адже подивіться на ситуацію тверезо. Ми забруднюємо світові води пластиком, хімікатами та іншим сміттям, а потім дивуємося, що морська екосистема мутує та видає нам такі «бонуси». Цей вірус — лише симптом чогось більшого. Це як дзвіночок, який ми наполегливо ігноруємо, намагаючись просто насолодитися смаком. І найгірше в цій ситуації те, що офтальмологи не завжди можуть одразу розпізнати причину. Симптоми настільки розмиті, що пацієнти місяцями ходять по колу, поки вірус робить свою справу.

[Source](https://images.pexels.com/photos/3758105/pexels-photo-3758105.jpeg)

Я розмовляв зі своїм знайомим лікарем про це, і він лише зітхнув. Каже, що людство зараз перебуває в точці, де природа починає «підкидати карти», яких немає в жодному підручнику. Стійкість вірусу в морепродуктах — це окрема тема. Ви можете їх варити, смажити, але певні штами виявляються настільки живучими, що проходять крізь усі наші бар'єри. Це не означає, що треба негайно ставати веганом і забути дорогу до рибного ринку, але це точно привід бути вибагливішим до джерел свого харчування. Я тепер двічі подумаю, перш ніж купувати щось сумнівного походження в супермаркеті біля дому.

_Частка POH-VAU у офтальмологічних клінічних пацієнтів та вплив на лікування POH-VAU._ [_Джерело: Nature Microbiology (2026). DOI: 10.1038/s41564-026-02266-x_](https://dx.doi.org/10.1038/s41564-026-02266-x) Цікаво й те, як наше тіло реагує на ці виклики. Наші очі — це надзвичайно чутливий інструмент, і будь-яке втручання в їхню роботу одразу вибиває з колії. Ви помічали, як псується настрій і працездатність, коли очі постійно сльозяться чи печуть? Життя втрачає барви в буквальному сенсі. І коли причиною стає щось настільки банальне, як їжа, це викликає певну злість. Ми ж не в середньовіччі, щоб помирати чи калічитися від шматка риби. А проте, ми тут, обговорюємо нові патогени у 2026 році, ніби це якась фантастична сага.

[Source](https://images.pexels.com/photos/1105666/pexels-photo-1105666.jpeg)

Що ж нам залишається? На мою думку, вихід лише один — критичне мислення та відповідальність. Ми маємо вимагати суворішого контролю якості, цікавитися, звідки приїхав той лосось чи дорадо, і не ігнорувати сигнали власного тіла. Якщо після вечері з морепродуктами ви відчуваєте дискомфорт в очах — не тягніться за звичайними краплями «від втоми». Можливо, варто розповісти лікарю саме про те, що було у вас у меню. Маленькі деталі іноді рятують зір. Ми живемо у світі, де все взаємопов'язано: океан, рибалка в далекій країні, ваша тарілка і ваша здатність бачити цей світ чітко.

Зрештою, я не планую повністю відмовлятися від морепродуктів. Я занадто люблю цей смак, щоб так легко здатися. Але я точно став іншим споживачем. Тепер для мене це не просто їжа, а частина великої та складної системи, де безпека — це не гарантія, а результат постійної уваги. Природа вміє захищатися і вміє відповідати на грубість. І цей вірус, що б'є по очах, — дуже красномовне нагадування про те, що ми не господарі планети, а лише її частина, яка часом занадто багато про себе уявляє.

А як ви ставитеся до таких новин? Чи змушують вони вас переглядати свої харчові звички, або ви вважаєте, що це лише чергова «страшилка» від вчених, якій не варто приділяти забагато уваги? Можливо, у когось із вас вже був досвід дивних реакцій організму на звичну їжу?

Topics