Привіт друзі, сьогодні розповім про прекрасні книги, великого американського письменника (до цієї книги я таких ніби не знав, соромно але всі шкільні уроки літератури пройшли повз мене) Річарда Баха.
В минулій статті на тему, що почитати, я вже розповідав про свої відчуття від прослуховування однієї книги Річарда Баха «Чайка на ім’я Джонатан Лівінгстон» 1970 року.
По рекомендації я шукав книгу “Ілюзії” Річарда Баха (Біографія Річарда Баха UA RU EN ), не будучи знайомим з його творчістю я знайшов відразу 2 книги: Ілюзії. Пригоди месії мимохіть
і Ілюзії ІІ. Пригоди учня мимохіть
Напевно, я вчинив правильно, що розглядав ці 2 книги, як одне творіння розтягнуте в часі. Книги на 100% заслуговують на те, щоб бути прочитаними. Думаю, не один десяток людей знайшли в цих книгах слова, що змінили їх життя.
Чим мені запам’ятались ці книги:
• прекрасним прикладом того, як людина самостійно здатна обирати своє майбутнє, спираючись на свої бажання та віру (історія основного героя в пригодах учня),
• наштовхнула мене на роздуми, що смерть це не найгірший і не кінцевий етап життя,
• прикладами випадковостей, що ставали неминучістю (маса прикладів в першій та другій книгах),
• дуже цікавою думкою про наявність окремих світів для кожної живої істоти на землі,
• прикладом того, що сенс є у кожній професії, та роботі, що ми виконуємо,
• цікаве порівняння віри і візуалізації,
• підсумувати першу книгу можна однією фразою “реальність = ілюзія”,
• підсумувати другу книгу можна фразою “я совершенное проявление совершенной любви здесь и сейчас”.
Перерахувавши всі ці свої спостереження я розумію, що ця книга не менше заслуговує на оцінку 10 з 10-ти, як і взірцева (для мене) “По лезу бритви” Івана Єфремова.
Дякую всім, хто читає мене.
My referals link