Сьогодні завершую розповідь про мій майже зимовий похід по гірському хребті Чорногора, в якому розташовані найвищі вершини Українських Карпат. Понад вісім років тому я з друзями завершив триденний похід, який я зараз описую. Ми тоді піднялися на вершину Петроса, четвертої за висотою горою в Україні, яка розташована на висоті 2020 метрів над рівнем моря. Цікавим фактом є те, що всі ці вершини розташовані якраз у хребті Чорногора - Говерла (2061 м), Бребенескул (2032 м), Піп Іван (2028 м). Я можу з гордістю сказати, що я побував на вершині кожної з цих гір, висотою у понад 2 км.
Гора Петрос - передостання вершина на Чорногірському хребті, яка розташована у Рахівському районі Закарпатської області між горами Шешул і Говерла. Схили гори з одного боку дуже круті, з іншого - урвисті. Петрос називають однією з найкрасивіших гір Карпат. Я можу вам підтвердити, що там справді дуже гарно. Водночас, ця вершина у списку найбільш небезпечних на Чорногорі, особливо в негоду. Коли ми піднімались, було похмуро, але без дощу, але сильний вітер давав зрозуміти, що гора не з простих.
Отож, тепер я розповім вам про сам процес підйому на вершину Петроса. Тут треба зазначити про те, що хоча Петрос є четвертим за висотою в Карпатах, і на 41 метр нижчий за Говерлу, проте підйом на Петрос за складністю перевершує підйом на найвищу гору України. Це все через те, що схил, який треба подолати на Петросі, має висоту понад 500 метрів, що значно більше, ніж у Говерли, та й кут підйому значно гостріший.
Але підніматися в гору повним сил значно легше, ніж коли ти повністю виснажений, тому підйом на Петрос для мене все ж виявився легшим, ніж на Говерлу. Тут свою роль також зіграв той фактор, що коли я піднімався на Говерлу, мені постійно говорили, що нам іти ще недалеко, а насправді виявлялося ще дуже далеко. Зовсім інша ситуація склалася при підйомі на Петрос, коли ті учасники походу, які були там раніше, постійно повторювали, що іти нам дуже далеко. Тому коли ми нарешті добралися до вершини, я навіть на зрозумів, що ми прийшли і був готовий іти далі. Коли я нарешті зрозумів, що більше не треба підніматися вгору, настав час роззирнутися навколо.
З вершини відкривався чудовий краєвид, можна було побачити майже весь Чорногірський хребет, який протягся на десятки кілометрів вдалину. Ще я звернув увагу на металевий хрест, який вітер скрутив і поклав до землі. Звісно, що просто так вітер ніколи б не скрутив цей хрест, але взимку на ньому намерзає дуже багато льоду і під його вагою хрест не витримав і зігнувся до землі. Я спеціально знайшов в мережі фото, щоб ви змогли це побачити.
Під час підйому ми зголодніли і вирішили влаштувати собі обід, відкривши декілька консерв та зваривши чаю на газовому пальнику. Ми поїли, відпочили, помилувалися краєвидами, зробили досхочу фотографій і розпочали спуск. З вершини Петроса ми спустилися у село Кваси Рахівського району Закарпатської області. Ми пішки дійшли до місцевого залізничного вокзалу, звідки ми потягом повернулися до Львова.
Ви можете також прочитати попередні частини цієї оповіді:
Частина 1 | Частина 2 | Частина 3 | Частина 4 | Частина 5 |
Цей пост англійською можна переглянути тут.