Коли я вже переїхав до Широкої Балки й трохи познайомився з людьми. На базарі я познайомився з рибалкою, старенькою жіночкою років семи десяти. Її звали бабуля Рая вона двічі на день ходила рибалити. Так

Пройшли роки після школи, і до нас в село приїхали дві родини. Які в слідстві будуть жити як сусіди правда не довго. Вони роз'їхались по різнім містам. Так ось в одній із родин було три доньки батько і

Як почалась мая праця в колгоспі? Одного разу мама прийшла до дому с праці й розпочала таку розмову. Саша ! Тихо сказала матуся, з завтрашнього дня ти підеш на площадку трішки працюєш замість діда Федіра,

Ось сьогодні я хочу розповісти про Директора інтернату "Романенко Ірину Іванівну". Маленька Іра народилась в сім'ї робочого з Запоріжжя Івана Севостьянова. До десяти років проживала з батьками

У мене є іще один спогад. Може бути якоюсь мірою трохи зав'язаний на моїй долі. Я і як другі діти були обласкані та обціловані мамами, і не дай Боже образити матінчиного синочка. Так ось у мене після школи

Дивлюсь, я одне кіно, і згадую як в моє життя, увірвалась одна подія. Це було не так уже давно. Я тоді був повний сил й надій. І ось в колгоспі коли я працював фуражиром. І до нас в клуб привезли одну

Зима: Буває таке що Зимою на дерево яке росте проти мого вікна сідають деякі птахи. Сиджу я на своєму місці, а як дивлюся що з гілки на гілку трохи обережно перелітає якась яскраво строката пташка. Трохи

Особисто в мене. є приємні, й не приємні спогади мого дитинства. Так ось, коли я був малим, та не завжди розумником. Одного разу в дитячому садку, ми грались в схованки, і як водиться всі ховались десь

. У кожної людини є мрія. Так ось й у мене є така мрія, побувати в батискафі, й спуститись на дно моря, й поплавати серед тамошніх мешканців. Та я інвалід, так мрія є мрія, й не куди не дінешся від неї.

До інтернатівських відносились не дуже добре, особливо до тих, котрі в чомусь провинилися. Ось про такий випадок, я хочу розповісти. Вже після школи, пройшло три роки, чи може трохи більш. І ось одного

В нашій Твердомедівській школі були різні учні, втому числі й хулігани. А я хочу розповісти про одного такого учня, й прізвище у нього було таке смачне, що і з'їсти не гріх (Паляниця Віктор Іванович).

Я так давно потрапив до інтернату, що вже й не пам'ятаю всіх подробиць. Та коли я туди трапив то було видно, що я у своїх санчатах. Мені було так добре, що я був один – без батьківської уваги та братових

Я так давно потрапив до інтернату, що вже й не пам'ятаю всіх подробиць. Та коли я туди трапив то було видно, що я у своїх санчатах. Мені було так добре, що я був один – без батьківської уваги та братових

Спогади про маму. Сперш я хочу розповісти про маму. Це була жінка середнього росту, з яскравими сіро-зеленими очима і дужими руками, в яких все просто поралось, коли вона працювала в дома, чи на городі,чи

🇺🇦 🇺🇦 Твердомедове! Розташоване в одном із наймальовничіх місць Велико Олександрівщини .Виходиш раненько із хатиноньки, на беріг річки Інгулець і бачиш як сусіди порають худобу щоб вигнати її на пасовисько